18.11.2026 16:48

Олександр Ірванець: бунтар і класик у одній особі

Олександр Ірванець

Олександр Ірванець: поет, який сміявся з усього, а потім писав про війну

Знаєте, що буває рідкістю в літературі? Коли людина вміє і смішити до сліз, і влучати в саме серце найсерйознішими речами. Коли той самий автор, який колись епатував публіку зухвалими віршами й пародіями, через роки пише рядки про війну, від яких стискається горло.

Саме такий наш герой. Один із тих, хто в кінці 1980-х перевернув уявлення про те, якою може бути українська поезія. Людина-карнавал, людина-провокація – і водночас тонкий, глибокий майстер слова. А ще – свідок великої трагедії, який пережив початок повномасштабного вторгнення у власному домі під Києвом.

Якщо ви чули це ім’я лише краєм вуха – приготуйтеся познайомитися ближче. Бо історія цього письменника схожа на його ж тексти: несподівана, іронічна, місцями гірка, але завжди жива. Поїхали.

Хто такий Олександр Ірванець і чому про нього говорять

Спершу коротко, щоб зорієнтуватися. Це український поет, прозаїк, драматург і перекладач – один із найвпізнаваніших голосів сучасної української літератури. Людина, чиє ім’я нерозривно пов’язане з легендарним літературним угрупованням, що свого часу струсонуло всю культурну сцену.

Базові орієнтири:

  • Народився 24 січня 1961 року на Волині, але своїм рідним містом вважає Рівне, де виріс.
  • Співзасновник легендарного літературного гурту “Бу-Ба-Бу” разом з Юрієм Андруховичем і Віктором Небораком.
  • Автор культового роману “Рівне/Ровно”, який витримав уже кілька видань.
  • Пише в найрізноманітніших жанрах – від зухвалої поезії до антиутопій і сатиричної фантастики.
  • Член Національної спілки письменників України з 1988 року.

Цікава деталь: багато хто знає його передусім як жартівника й провокатора. Але це оманливе враження. За маскою іроніста ховається дуже серйозний і глибокий автор. Утім, про все по черзі – почнімо з того, звідки він узявся.

Волинські корені й рівненська юність

Почнімо з географії, бо вона тут важлива.

Народився майбутній письменник у невеликому селі на Волині. Але по-справжньому рідним для нього стало місто Рівне, де минули його дитинство і юність. Це місто згодом стане головним героєм його найвідомішого роману – випадок, коли автор буквально увічнює рідні вулиці в літературі.

Освіта в нього цілком гуманітарна, хоч і з несподіваними поворотами. Спершу він закінчив Дубенське педагогічне училище – тобто готувався працювати з дітьми, учителювати. А вже потім, у зрілішому віці, здобув серйозну літературну освіту: навчався в Літературному інституті в Москві, який закінчив наприкінці 1980-х.

Той Літературний інститут, до речі, був унікальним закладом – чи не єдиною в усьому Радянському Союзі спеціалізованою “кузнею” письменників. Туди складно було вступити, і сам факт навчання означав серйозну заявку на літературну кар’єру. Тобто Ірванець готувався до письменства фахово, а не просто за покликом душі.

А далі – у 1985 році – сталася подія, яка визначила все його творче життя.

“Бу-Ба-Бу”: як троє поетів влаштували карнавал

Ось ми й дійшли до головного. До явища, без якого неможливо уявити українську літературу кінця XX століття.

У 1985 році Олександр Ірванець разом з Юрієм Андруховичем і Віктором Небораком заснував літературне угруповання “Бу-Ба-Бу”. Назва розшифровується як “Бурлеск – Балаган – Буфонада”. Уже з цього зрозуміло, про що йшлося: про сміх, гру, пародію, карнавал.

Що це означало на практиці? Уявіть собі сіру, зацензуровану пізньорадянську культуру – і раптом троє молодих поетів, які сміються з усього на світі, бавляться словами, влаштовують епатажні виступи, перевертають святині з ніг на голову. Це був справжній ковток свіжого повітря.

Ось чим “Бу-Ба-Бу” запам’яталося:

  • Карнавальність – усе подавалося крізь призму гри, сміху, театральності.
  • Іронія й самоіронія – вони не боялися кепкувати ні з кого, зокрема й із себе.
  • Руйнування табу – висміювали радянські штампи, пафос, фальшиві авторитети.
  • Яскраві виступи – їхні поетичні вечори перетворювалися на справжні шоу.

Кожен із трьох учасників мав своє амплуа, свою роль у цьому літературному театрі. І роль Ірванця була особливою – він був майстром гострої, дошкульної, часто політичної сатири. Саме його тексти нерідко виявлялися найзухвалішими.

Щоб зрозуміти, наскільки це було сміливо, треба згадати контекст. Угруповання зародилося ще за радянських часів, коли будь-яке вільнодумство каралося, а гумор над “святинями” міг коштувати дуже дорого. І ось у цій атмосфері троє молодих людей дозволяли собі те, про що інші й подумати боялися. Вони не просто жартували – вони повертали літературі право бути живою, грайливою, людяною. Після десятиліть ідеологічного официозу це сприймалося майже як революція. І недарма “Бу-Ба-Бу” досі вивчають у школах та університетах як окрему сторінку української літератури.

“Бу-Ба-Бу” стало символом цілої епохи – переходу від задушливого радянського світу до вільнішого, карнавального, постмодерного. І Ірванець був у самому серці цього руху.

Поет, який не боявся нічого

Тепер придивімося до нього саме як до поета. Бо тут він показав себе майстром рідкісного ґатунку.

Його вірші – це суміш гумору, іронії, гострої соціальної критики й несподіваної ніжності. Він міг написати їдку пародію, а міг – проникливу лірику. Міг розсмішити, а міг змусити замислитися. Ця багатогранність і робить його таким цікавим.

Ось головні його поетичні збірки, щоб відчути масштаб і динаміку.

Збірка Рік
“Вогнище на дощі” 1986
“Тінь великого класика” 1991
“Вірші останнього десятиліття” 2001
“Любіть!..” 2004
“Мій хрест” 2010

Зверніть увагу на назву “Тінь великого класика” – уже в ній відчувається фірмова іронія Ірванця. Він умів гратися з літературною традицією, пародіювати, переосмислювати. А збірка “Любіть!..” – це вже відсилка-перегук із відомим патріотичним гаслом, тільки подана по-своєму, з характерним прищуром.

Його поезія ніколи не була “зручною”. Він зачіпав гострі теми, кепкував із того, що інші боялися критикувати, не загравав із владою чи модою. У цьому сенсі він лишався вірним духу “Бу-Ба-Бу” навіть тоді, коли саме угруповання вже відійшло в історію.

Прозаїк, який передбачив майбутнє

А тепер – про іншу грань його таланту. Бо Ірванець не лише поет. Його проза, можливо, навіть відоміша за вірші.

Його візитівка – роман “Рівне/Ровно”, що вперше вийшов на початку 2000-х і згодом перевидавався кілька разів. Це антиутопія, дія якої розгортається в рідному місті письменника, уявно поділеному навпіл – на українську й проросійську частини. Сама назва це відображає: “Рівне” українською і “Ровно” російською.

Чому цей роман вважають майже пророчим? Бо він задовго до реальних подій порушив теми розколу, окупації, протистояння двох світів на одній землі. Коли книжка писалася, це здавалося фантазією, гротеском. А з часом багато хто побачив у ній моторошне передбачення. Література іноді вміє відчувати майбутнє раніше за політиків.

Твір Жанр і особливість
“Рівне/Ровно (Стіна)” Антиутопія про розділене місто, його візитівка
“Очамимря” Збірка оповідань з елементами фантастики
“Хвороба Лібенкрафта” Роман-антиутопія про суспільство страху
“Відьомське небо над Берліном” Сатирична фантастика, дія в Берліні

Окремо варто згадати “Хворобу Лібенкрафта” – похмуру антиутопію про суспільство, охоплене масовою параноєю та страхом. Це вже зовсім інший Ірванець – не жартівник, а серйозний мислитель, що досліджує темні боки людської природи й тоталітаризму.

А його пізніший роман “Відьомське небо над Берліном” – сатирична фантастика, що навіть потрапила до одного з німецьких рейтингів фантастики. Тобто автор лишається продуктивним і впізнаваним навіть у зовсім нових для себе жанрах і темах.

Драматург і перекладач

Талант Ірванця цим не вичерпується. Він ще й помітний драматург, чиї п’єси ставили на сценах різних країн.

Його п’єси йшли в театрах Німеччини, Польщі та України – зокрема у Штутгарті, Лейпцигу, Харкові, Любліні, Києві. Серед відоміших – “Маленька п’єса про зраду”, “Брехун”, “Пряма трансляція”. Драматургія Ірванця така ж гостра й провокативна, як і його поезія: він порушує незручні питання, змушує глядача думати, а не просто розважатися.

А ще він чимало зробив як перекладач. Завдяки йому українською зазвучали твори з кількох мов:

  • З польської – зокрема твори Януша Корчака та інших авторів.
  • З білоруської – проза відомого письменника Василя Бикова та інших.
  • З російської – дитячі й сатиричні твори окремих авторів.

Переклад – справа невдячна й непомітна, але страшенно важлива. Завдяки таким людям, як Ірванець, українська культура збагачується найкращими зразками світової літератури. І це теж частина його внеску.

Його власні твори, до слова, теж перекладені багатьма мовами – англійською, французькою, німецькою, італійською, шведською, чеською, польською та іншими. Тобто його знають не лише в Україні.

Випробування війною

А тепер – про найдраматичнішу й найактуальнішу сторінку його біографії. Про те, що зробило історію цього письменника особливо пронизливою.

Останніми роками Ірванець жив в Ірпені під Києвом – тому самому місті, яке на початку повномасштабного вторгнення Росії стало символом героїчного опору й водночас страшних руйнувань.

Повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року застало письменника саме там, в Ірпені. За його власними спогадами, він на власні очі бачив, як над містом збили російський літак – тоді, коли він стояв у черзі за хлібом. Уявіть цей сюрреалістичний контраст: буденна черга по хліб – і повітряний бій у небі над головою. Такого не вигадаєш навіть у найсміливішій антиутопії.

На початку березня 2022 року письменникові вдалося виїхати з Ірпеня. Він деякий час жив у Києві, а потім перебрався далі.

Війна глибоко вплинула на нього й на його творчість. За його зізнаннями, перші місяці після вторгнення він переживав важку депресію й майже не писав – аж приблизно до кінця 2022 року. Це дуже людська, чесна деталь: навіть сильні духом люди ламаються перед обличчям такої катастрофи. Але згодом слово повернулося. Його поетичні збірки поповнилися новими, воєнними віршами – уже зовсім іншими за тоном, пронизаними болем і гнівом.

Так людина, яка все життя сміялася й іронізувала, стала одним із тих, хто проживає й осмислює трагедію свого народу в реальному часі. Карнавал закінчився – почалася інша, страшна реальність. І письменник виявився готовим говорити й про неї.

Чому його творчість важлива сьогодні?

Може виникнути питання: чому саме цей автор заслуговує на увагу, якщо таких письменників багато?

А ось чому. Ірванець – живий місток між кількома епохами української культури. Він починав ще в радянські часи, був серед тих, хто ламав стару систему через сміх і карнавал, пройшов через роки незалежності й тепер проживає найтрагічніший період новітньої історії. У його долі, як у краплі води, відбилася доля цілої країни.

Подивіться на це під таким кутом. Його рання творчість навчила українців сміятися й не боятися – це було важливо в задушливу пізньорадянську добу. Його проза попереджала про небезпеки, які тоді здавалися фантазією, а виявилися реальністю. А його воєнні вірші фіксують біль сьогодення для майбутніх поколінь. Три різні ролі – і всі важливі.

І ще одна думка. Його приклад руйнує стереотип, що письменник має бути “або серйозним класиком, або легковажним гумористом”. Ірванець доводить: можна бути і тим, і тим. Можна жартувати так, щоб це змінювало свідомість, і можна говорити про найстрашніше без фальшивого пафосу. Це рідкісний дар.

Варто чесно додати й засторогу: Ірванець – автор, який подобається не всім. Його провокативність, гострота, іронія декого дратують. Але, погодьтеся, саме такі незручні, несподівані письменники найчастіше й лишаються в історії. Бо вони не бояться бути собою.

FAQ

Коли й де народився письменник?

Він народився 24 січня 1961 року на Волині, але виріс у місті Рівне, яке вважає своїм рідним і яке стало героєм його найвідомішого роману.

Що таке “Бу-Ба-Бу”?

Це легендарне літературне угруповання, засноване 1985 року. Назва означає “Бурлеск – Балаган – Буфонада”. До нього входили троє поетів: Олександр Ірванець, Юрій Андрухович і Віктор Неборак. Вони принесли в українську літературу карнавальність, іронію та гру.

Який його найвідоміший твір?

Насамперед роман “Рівне/Ровно” – антиутопія про рідне місто письменника, уявно поділене на українську й проросійську частини. Багато хто вважає цей твір майже пророчим.

У яких жанрах він працює?

Практично в усіх: пише поезію, прозу (зокрема антиутопії та сатиричну фантастику), п’єси для театру, а також перекладає з інших мов. Це один із найрізнобічніших сучасних авторів.

Як на нього вплинула війна?

Повномасштабне вторгнення застало його в Ірпені, він пережив початок бойових дій і виїхав на початку березня 2022 року. Певний час через депресію майже не писав, але згодом створив цикл воєнних віршів.

Чи перекладають його за кордоном?

Так, його твори перекладені багатьма мовами – англійською, німецькою, французькою, італійською, шведською, польською, чеською та іншими. А його п’єси ставили в театрах кількох країн.

З яких мов він перекладає сам?

Він перекладав українською твори з польської, білоруської та російської мов, зокрема таких авторів, як Януш Корчак і Василь Биков.

Замість крапки: сміх, що став голосом епохи

Є особливий тип митців, які не вкладаються в жодну рамку. Їх неможливо назвати просто “поетом” чи просто “прозаїком”, “жартівником” чи “серйозним автором”. Олександр Ірванець – саме такий. Людина, яка все життя тікала від ярликів і робила по-своєму.

Головна його унікальність у тому, що він умів сміятися тоді, коли це було потрібно найбільше. У задушливі пізньорадянські роки його сміх був формою свободи, бунту, опору. А коли прийшла справжня біда, той самий автор знайшов у собі сили говорити й про неї – чесно, без прикрас, крізь власний біль. Це і є справжня письменницька зрілість: уміти бути потрібним своєму часу, хоч би яким цей час був.

І, можливо, саме в цьому його найбільший урок для нас. Життя не завжди карнавал – іноді воно трагедія. Але людина, яка зберегла здатність відчувати, думати й говорити правду, потрібна в будь-які часи. Ірванець пройшов шлях від веселого провокатора до свідка історичної катастрофи – і на кожному етапі лишався собою.

Тож якщо ця розповідь вас зачепила, зробіть просту річ – знайдіть бодай кілька його віршів чи розгорніть “Рівне/Ровно”. І ви побачите автора, який уміє водночас і розсмішити, і налякати, і змусити думати.